Історія справи

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 липня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Кривенка В.В.,суддів:Гриціва М.І., Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., -

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом фізичної особи-підприємця (далі - ФОП) ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Артемівську та Артемівському районі Донецької області (далі - управління ПФУ, ПФУ відповідно) про визнання протиправними та скасування рішень,

в с т а н о в и л а:

ФОП ОСОБА_1 звернулася до суду з уточненим позовом до управління ПФУ про скасування рішень про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками внесків, у тому числі донарахованих страхувальником або органом ПФУ від 26 серпня 2011 року № 478/04-53, 29 серпня 2011 року № 484/04-53, 31 серпня 2011 року № 501/104-53.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач 12 лютого 2008 року склав акт за № 006-07/07 про результати планової перевірки достовірності, повноти, своєчасності нарахування та сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, за наслідками якого позивачу було донараховано внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування на заробітну плату найманих працівників у розмірі 11 354 грн 40 коп. та нараховано штрафні санкції та пеню в розмірі 7585 грн 86 коп. Згідно з рішенням управління ПФУ від 18 лютого 2011 року № 1821/04 було затверджено розстрочення суми зазначених фінансових санкцій.

Крім того, на думку позивача, спірні рішення прийняті на підставі статті 106 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 1058-IV), проте 1 січня 2011 року набрав чинності Закон України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 2464-VI), відповідно до положень якого частина дев'ята статті 106 Закону № 1058-IV виключена. Тобто, управління ПФУ прийняло рішення на підставі норми, яка втратила чинність.

Донецький окружний адміністративний суд постановою від 18 жовтня 2011 року, залишеною без змін ухвалами Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2012 року та Вищого адміністративного суду України від 29 січня 2014 року, позов задовольнив.

Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо неправомірності прийняття відповідачем спірних рішень та зазначив, що оскаржувані рішення відповідач прийняв на час дії Закону № 2464-VI за порушення позивачем пункту 2 частини дев'ятої статті 106 Закону № 1058-IV, приписи якої були виключені у зв'язку з прийняттям Закону № 2464-VI.

Не погоджуючись із ухвалою суду касаційної інстанції, управління ПФУ звернулось із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави неоднакового застосування Вищим адміністративним судом України пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI, за якого цей суд по-різному вирішив питання щодо правомірності накладення органами ПФУ після набрання чинності зазначеним Законом штрафу за правопорушення, про яке йдеться у пункті 2 частини дев'ятої статті 106 Закону № 1058-IV. На обґрунтування заяви додано копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 28 лютого 2013 року, 16 січня, 20 березня 2014 року та копію постанови цього суду від 19 березня 2014 року, які, на думку заявника, підтверджують неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах. У рішеннях від 16 січня, 19, 20 березня 2014 року цей суд дійшов висновку, що виходячи з наведених норм управління ПФУ і після 1 січня 2011 року має право здійснювати контроль за правильністю нарахування та своєчасністю сплати страхових внесків за період до 1 січня 2011 року, а у випадку виявлення порушень - право застосовувати штрафні санкції, визначені законом, чинним на момент вчинення таких порушень.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про неоднакове застосування касаційним судом у подібних правовідносинах пункту 2 частини дев'ятої статті 106 Закону № 1058-IV та абзацу п'ятого пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI.

Усуваючи розбіжності у застосуванні судом касаційної інстанції вищезазначених норм права, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Пунктом 2 частини дев'ятої статті 106 Закону № 1058-IV, яка діяла до 1 січня 2011 року, було передбачено, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами ПФУ, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу. Із набранням чинності Законом № 2464-VI наведена вище норма матеріального права була скасована (підпункт «й» пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень зазначеного Закону).

Водночас відповідно до абзацу п'ятого пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

Проаналізувавши наведені норми права, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заборгованість у зв'язку з несплатою страхових внесків, а відтак і накладені штрафні санкції, які виникли за період з квітня 2008 року по серпень 2011 року, мають бути стягнуті і після 1 січня 2011 року, оскільки зазначені заборгованість і штрафні санкції виникли в період дії пункту 2 частини дев'ятої статті 106 Закону № 1058-IV.

Аналогічна правова позиція була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, зокрема, у постанові від 15 жовтня 2013 року у справі № 21-318а13.

Разом з тим, як установили суди попередніх інстанцій, ФОП ОСОБА_1 на час прийняття управлінням ПФУ оскаржуваних рішень перебувала на спрощеній системі оподаткування. А відповідно до абзацу другого частини п'ятнадцятої статті 106 Закону № 1058-IV фінансові санкції (штраф, пеня) та адміністративні стягнення, а також примусові стягнення органами виконавчої служби за несплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичними особами-суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування, не застосовуються. У зв'язку з цим спірні рішення управління ПФУ є протиправними.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви управління Пенсійного фонду України в м. Артемівську та Артемівському районі Донецької області відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий ОСОБА_1Судді: М.І. ГрицівМ.Б. ГусакО.А. КороткихО.В. КривендаВ.Л. МаринченкоП.В. ПанталієнкоО.Б. ПрокопенкоО.О. Терлецький